Гагаріни
Син просив зробити годівницю для пташок. Згадавши свої піонерські навички з кормушкостроенію - паля потрібне з пакету молока. Вирізавши квадратну дірку в одній стороні пакета і насипавши туди поцуплені у хом'яка корму, я спритно повісив це на балконі. Годівниця бовталася на вітрі як прапор: нещасні птахи не могли навіть підлетіти до неї. Похмурі горобці, не в силах спокійно пожерти з годівниці сиділи на балконі і злобно сралі на загиблі від несподіваної зими, квіти.
Син попросив мене придумати що-небудь, а то мовляв, "пташки хочуть їсти а не можуть, а це шкода", і пожертвував пластиковою коробкою від новорічного подарунка у вигляді яскраво червоної ракети. Я її взяв.
І повісив на балкон ...
Далі було здОрово. Пернаті засранці кинулися в годівницю, як зграя п'яних загоничів на лося: з криками і піснями. Пару хвилин у ракеті відбувалася дрібна адміністративна метушня: вирішували хто буде жерти, поки ті хто зверху будуть на нього гадити. У ілюмінаторе з'явилася радісна морда горобця з набитим їжею дзьобом і в цей момент подув вітер.
Годівниця сіпнулася, мотузка зіскочила з цвяха і червона ракета, повна горобців полетіла вниз.
Клянусь - вперше бачив здивування на морді птиці!
З невиразною надією, що повітряне судно зачепилося за щось знизу, я рвонув на балкон. Ракета минула всі рятівні гачки - і червоною крапкою пішла вниз. У районі четвертого поверху вона зачепилася за гілку дерева, за іншу, закрутилася в гілках, пару разів перекинулася, і приземлилася на свежезасипанний торфом газон, налякавши сидить на газоні ворону. Вона повільно перевела погляд з ракети на небо, мабуть думаючи про себе "фігассе!"
Я застиг в жаху від скоєного власними руками такого масового і цинічного вбивства. Втім не надовго: внизу з корабля почали виповзати космонавти. Тихо цвірінькаючи, крутячи башка вони вивалювалися з ракети на землю, обтрушують від лайна, що накопичився за час польоту і, швидко приходячи до тями, звалювали від гріха подалі на дерева.
Я закурив, плюнув вниз і подивився на годинник на стіні: було 8Часов 10хвилин 12 квітня 2006.
p.s.
Виходячи з будинку я оглянув місце падіння - мерву птахів не виявлено. Загортаючи за ріг почув як двірник говорить колезі: "Горобці сьогодні разгалделісь - сил немає"