Побачив зараз у Вікіпедії на головній сторінці статтю про Нільса Бора і
згадав одну історію з його юності. Як-то він і його брат (теж
талановитий фізик) їхали з матінкою в автобусі, і обидва були занурені в
глибоку задумливість з приводу (мабуть) своїх перших геніальних формул.

І тут мама їх почула десь за спиною шепіт: "Ось адже нещасна
мать! Два сини, і обидва дебіли ...".